• Ми схилили голови у хвилині мовчання, заспівали Державний Гімн і разом помолилися за наших Героїв. Дитячі долоньки тримали маленькі сердечка пам’яті — символ того, що вогник любові й вдячності ніколи не згасне .
• На «Дереві пам’яті та вдячності» з’явилися плоди подяки з дитячими словами: «Дякую за мир», «Молюсь за воїнів», «Пишаюся Україною». Ці щирі записи — наче маленькі листи до небес 
.
• Особливо зворушливою стала зустріч із батьком-захисником. Діти з теплом дарували йому й його побратимам малюнки, а воїн поділився історіями про мужність і віру в Перемогу. У класі панувала тиша, сповнена гордості й щирих сліз
.
• На годинах спілкування «Хто вони — захисники України мого рідного села?» маленькі школярі вчилися розуміти, що справжня сила — це любов до Батьківщини.
• У конкурсі «Малюю мир» дитячі пензлі творили найзаповітнішу мрію — Україну без війни, де лунає сміх, а не вибухи 
.
• У бібліотеці на виставці «Вони боронили Україну» діти вперше побачили обличчя тих, хто віддав життя за наш завтрашній день.
Ці прості, але щирі кроки допомогли дітям зрозуміти: мир — це найбільша цінність, а пам’ять про Героїв житиме вічно
.
Герої не вмирають!
Слава Україні!
Героям слава!
Немає коментарів:
Дописати коментар